Відгуки - пологові будинки міста Києва

Відгук про пологи - Пологовий будинок міста Києва №2
Адреса: 04074, м. Київ, вул. Мостицька, 11.

Щодо вибору пологового будинку, думки були різні, але ми свій вибір зупинили на Пологовому будинку №2 ,оскільки це поруч з нашим домом.

Коли почалися перейми я зібрала свої речі та разом з чоловіком пішки пішла у роддом.
Приємно здивувало що пологовий будинок дуже гарний, щойно після нового ремонту - всі нові санвузли, чисті кімнати. Годували теж дуже добре, і персонал приємний.

Щодо самих пологів - пологова кімната мені дуже сподобалась, тут є все - душ і туалет, всі сучасні засобі для полегшення пологів (м'яч, стільчик і т.д.), кімната розрахована на одне породілля.

Коли народилась Аліса, її зразу поклали мені на живіт, обрізали пуповинку, витерли, закутали і віддали мені. Зразу приклали до грудей і так ми лежали 2,5 години, а потім нас перевели до палати. Прийшли дуже приємні "тьоті" (не знаю хто вони) все дуже чемно розповіли, допомогли мені помитися в душі. Одним словом, все було чудово. А на 3-й день нас виписали. Пологи в мене приймала головний лікар - Пехньо Тетяна Василівна. Дуже чудова людина! Велике їй спасибі!.

Татьяна

Відгук про пологи - Пологовий будинок міста Києва №6

З лікарем про пологи ми домовлялися завчасно, хоча було багато панянок, які народжували без грошей і все в них було добре. Платила я тільки лікарю який приймав пологи, решті ні копійки не дала.

Сам родом дуже совіцький, та і ставлення більшості медперсоналу - ніби ти їм щось винна.

Щодо самих пологів - пологи чомусь у більшості випадків прагнуть простимулювати чи проколоти. Хоча серце малечі весь час контролювали кардіомонітором, щоб знати як воно там почувається, в моєму випадку це врятувало моєму синочку життя, бо йому там в якийсь момент стало дуже погано, почалася тахікардія.

Лікарка яка приймала пологи просто силоміць змусила мене народити його за кілька хвилин. Так я народила на другій потузі з подвійним обвиттям пуповиною. Дуже вдячна лікареві бо довгі пологи могли б стати фатальними для мого синочка.

Годували теж не надто добре ,я чомусь завжди залишалась голодною - парене м’яско чи варена рибка до якоїсь кашки, салат з вареного буряка і супчики.

Хоча у цьому пологовому будинку офіційно і підтримують ідею грудного годування, але вночі чомусь підгодовували мого синочка сумішшю, хоча я була готова кормити його груддю, але мені його не приносили вночі – щоб я відпочила після пологів – це вони потім мені так казали.

Поки я не попросила віддати мені дитину, його тримали окремо і приносили лише на годування. У мене була палата розрахована тільки на одну жінку, душ був на дві палати, малюку привезли ліжечко. Всіх родичів пускали без проблем.

Іванна

Відгук про пологи - в Києві на Червоному хуторі

Обрала саме цей пологовий будинок, бо там прагнуть наблизитися до природних пологів. Тобто народжувати можна було без проколів пузирів, стимулювання та анестезії.

Проте сам пологовий будинок, та його внутрішнє життя – це найнеприємніші спогади за усе моє життя.

По-перше, якщо ти не даєш "на лапу", ніхто навіть не ворухнеться щоб допомогти, навіть вистачало нахабства казати про це прямо! Щойно після пологів до мене підійшла санітарка і попросила дати грошей! Потім "віддячити" довелось лікарю, неонатологу, акушерці, проте і цього виявилося замало.

З жахом згадую першу ніч - я опинилася наодинці з дитиною, вона плаче, я ніяк не можу її заспокоїти ,а тут ще і кровотеча почалася, та ганчірка, яку мені дали, швидко "скінчилася". Я попросила дати мені якусь ганчірку, аби дочекатися, поки вранці все необхідне принесе мама, але мої прохання всі ігнорували. Через декілька годин моїх мук прибиральниця зжалилася і принесла прокладки.

Коли дитина вперше покакала, я тоді ще не могла вставати, та допомогти було нікому, тому я напівзігнута дійшла до того столика, і не знаю що з тією дитиною робити ні тримати її правильно не вмію, ні підгузок одягнути, нічого... Гарячої води не було... Санітарка сказала, що покличе медсестру, щоб та розповіла, як доглядати за дитиною, вона прийшла аж через три години... За цей час я вже і сама навчилася, що і як робити. Вранці підійшла та сама санітарка,і каже: «Якби ти заплатила санітаркам, ми б від тебе не відходили, і з дитиною допомагали і підказали що треба, а так сама винувата, треба знати кому гроші давати». Ну що на це скажеш???

Я вже згадувала, що у пологовому не було гарячої води! Я навіть не могли по-нормальному підмитися, що вже казати про дітей? Довелося підмивати в холодній воді!

Про годування – окрема розмова. Годували нас якраз як породіль - гороховим супом і смаженою рибою, після таких обідів і я і дитина мучилися від газів. До мене аж на другий день дійшло – то попросила маму приносити щось домашнє і підходяще.

Вже коли виписували підійшла до мене якась тітонька і сказала, що їм потрібно «віддячити» - дати по 50 грн. Я тих їх вперше бачила, і взагалі не розуміла, за що маю віддячувати.

Урочистий момент, вперше бачать онука - мій тато, мама, чоловік, і тут звучить приголомшлива фраза – «А тепер можете віддячити сестрам» (тим, які просили, аби я дала по 50 грн.).

Ось такі були мої пологи, хоча біль від пологів швидко забувся, а неприємний осад від такого ставлення залишився ще й до тепер. Хоча лікарка ,яка приймала в мене пологи просто надзвичайна, тільки заради неї і варто там народжувати, більше причин нема.

Наталія